Бошки Шишки White Widow Каннабис ГИДРОПОН Клин

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Yo, что каво, я тут с вами, ребятки, в роли наркомана рэпера, чтобы растопить ваше сознание и рассказать историю, которую с моими джантиками пережил. Сегодня я расскажу вам, как я закрыл сделку своей жизни, когда купил шишки марихуаны и продал квартиру родителей на Авито. Да уж, это был такой огонек, что аж сами афганские наркобароны бы восхитились!

Захожу я якобы повеселиться к парням на драг-рейс, ну, а они мне такую заявку: "Братиш, у нас есть марочка, аж 25-я, высший пилотаж. Форсить будешь?" Я, дружище, чую шанс, так сразу ответил: "Конечно, шифруй меня в действие!"

Следующий этап - договориться. Главное, чтобы все было изи, ведь шишки не дешевые в моем штате. Но я не парюсь, у меня всегда есть план Б. Встретил я своего старого приятеля, он заходил в тему, отправил меня к одному своему знакомому, который торгует закладками. И вот, я уже стою в этой комнате, где витает запах настоящего рая.

Дилер достал свои сокровища и начал мне рассказывать, какие горы он переместил, чтобы достать эти шишки. Я, конечно, тоже сделал вид, что полностью понял его страдания, но на самом деле мне было на всё пофиг. Я главное, чтобы у него были шишки - это всё, что мне нужно. Я дал пару чекнутых реплик: "О, это же оригинальный afgan kush, моя любимая марка. Изи втюхивается?"

Они кивают, и мы переходим к сделке. Он дал мне немного шишек для проверки, и я лично их протестировал. Они великолепны! Хороший сорт, дорогое удовольствие, главное - не пропустить момент, когда можно отжать квартиру родителей. Через пару дней, я уже был наркоманом с богемной хаткой, и понеслась!

Я открыл Авито, составил объявление и накачал его фотками. Квартира родителей шла народу как горячие пирожки! Я, конечно, тоже подтянул свои рэперские скиллы и написал объяву так, будто бы это был самый лучший кусок неба на земле. "Ребятки, я продаю квартиру, где можно устроить afterparty во Вселенной! Залетайте, покупайте, не пожалеете!"

За несколько дней объявление на Авито стало хитом интернета. Люди звонили, писали, просили посмотреть квартиру. Я отвечал им с небольшим подъемом: "Этот космос тебе доступен только за деньги. Давай, дружок, твой чек на встречу в парке, и я покажу тебе рай на Земле!"

Мои родители, конечно, были в полной растерянности. Но я им сказал: "Пап, мам, это мой бизнес, мои закладки. Я делаю изи деньги и прокладываю тебе дорогу в будущее!" Конечно, они ничего не понимали, но они доверяли мне, своему маленькому наркоманчику.

В итоге, я продал квартиру и собрал солидный капитал. Я не говорю, что это самый ответственный и правильный путь, но в моем мире это был мой путь. А родители, да, немного обиделись, но зато у них было осознание новых горизонтов и понимание, что их ребенок - настоящий бизнесмен!

Итак, моя история заканчивается здесь. Я наркоман-рэпер, который взял жизнь в свои руки и говорит миру: "Смотри, как я форсирую свои мечты! Ведь всё возможно, когда ты перестаешь зацикливаться на штакетах и начинаешь открывать глаза на реальность! Stay high, stay real!